загрузка...
ламода промо коды вот тут. купоны и скидки в магазинах . Подробное описание здесь - трансформаторные подстанции ктп - смотрите описание тут.

Якість води: порівняльний аналіз Директиви Європейського Союзу та нормативно-правових актів України

Луць В., Лапечук П., Попович Т.

Директивою Ради Європейського Союзу 80/778/ЄЕС від 15.07.1980 р. (далі — Директива) визначено, що вона стосується стандартів для води, призначеної для споживання людьми . У цьому контексті термін «вода, призначена для споживання людьми», означає всю воду, яка використовується з цією метою у початковому стані або після обробки, незалежно від походження, яка постачається для споживання, або така, що використовується в харчовій промисловості, на стадіях виробництва, переробки, зберігання або реалізації продуктів або речовин, які призначені для споживання людьми, та впливає на якість продуктів харчування в їх остаточній формі (статті 1, 2 Директиви).

В Україні питне водопостачання країни майже на 80 відсотків забезпечується за рахунок поверхневих вод. Якість води у поверхневих водних об´єктах є вирішальним чинником санітарного та епідемічного благополуччя населення. Потенційні запаси поверхневих вод України складають близько 209,3 куб. кілометра на рік, з яких лише 25 відсотків формуються в межах держави (Закон України «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006—2020 роки» від 03.03.2005 р. № 2455-ІУ). Водночас більшість басейнів річок можна віднести до забруднених та дуже забруднених.

Україна в цілому має значні ресурси підземних вод, на базі яких може бути організовано питне водопостачання, але вони розподілені за регіонами вкрай нерівномірно. Обсяг оцінених прогнозних ресурсів підземних вод складає 61689,2 тис. куб. метрів на добу, з них 15760,2 тис. куб. метрів — експлуатаційні запаси (26 відсотків). Усього в Україні за добу забирається 12287,2 тис. куб. метрів води, або 17 відсотків загальної кількості прогнозних ресурсів. У північних та північно-західних областях забирається від 4 до 14 відсотків ресурсів, у південних — нерідко понад 50 відсотків. В окремих населених пунктах питна вода за фізико-хімічними показниками (загальна мінералізація, жорсткість, залізо, фтор тощо) не відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги й контроль за якістю», на багатьох джерелах та об´єктах питного водопостачання не дотримується режим зон санітарної охорони. Майже 1200 населених пунктів частково чи повністю забезпечуються привізною питною водою.

Розглянемо, як сьогодні в Україні законодавчо врегульовані питання, що стосуються стандартів якості води, призначеної для споживання людьми. У ст. 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ визначено завдання стандартизації і нормування в галузі охорони довкілля: встановлення комплексу обов´язкових норм, правил, вимог щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

У Водному кодексі України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР конкретизуються завдання стосовно використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Зокрема у статтях 33 та 34 визначено, що стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюються з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом встановлення комплексу взаємопов´язаних нормативних документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об´єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню. До комплексу нормативних документів із стандартизації в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів входять документи, які містять основні положення; терміни та поняття, класифікації; методи, методики та засоби визначення складу та властивостей вод; вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації та прогнозування кількісних і якісних показників стану вод; вимоги щодо раціонального використання та охорони вод у галузевих стандартах та технічних умовах на процеси, продукцію і послуги; метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт; інші нормативи із стандартизації в цій галузі. Нормативні документи із стандартизації в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються та затверджуються в порядку, що встановлюється законодавством.

На початку 2002 р. вступив у дію Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р. № 2918-Ш, що визначає правові, економічні й організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною й безпечною для здоров´я людини водою. У той самий час дотепер основним нормативним документом, що визначає якість питної води, залишається ГОСТ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги й контроль за якістю». За цим нормативним документом якість питної води оцінюється за 28 санітарно-хімічними і бактеріологічними показниками. З 01.01.2000 р. в Україні уведено в дію Державні санітарні правила й норми (ДСанПіН) «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», затверджені наказом Міністерства охорони здоров´я України від 23.12.1996 р. № 383, де включено 54 показника якості й контролю за якістю питної води. У цьому документі значно розширений спектр показників, нормативні рівні деяких з них стали більш жорсткими.

Проблема забруднення поверхневих джерел водопостачання та якості питної води є актуальною для всього світу. У світовій практиці стандарти якості питної води постійно переглядаються. Стандарти ВООЗ у 1970 р. мали 9, у 1984 р. — 27, у 1993 р. — уже 95 показників. Зазначені стандарти покладені в основу Директиви 90/778/ЄС і для багатьох країн світу є основними.

Гігієнічні нормативи якості питної води, представлені в новому нормативному документі ДСанПіН «Вода питна», є більш твердими, ніж у ГОСТ 2874-82, і більше наближеними до стандартів якості ВООЗ та ЄС, у деяких випадках жорсткіше їх (органолептичні показники, мутність, барій, фтор, хлорфеноли, хлороформ тощо). ДСанПіН № 383 є відомчим документом, що має лягти в основу нового національного стандарту (ДСТУ) щодо питної води. Наближення вітчизняних гігієнічних нормативів якості питної води до рівня стандартів ВООЗ й ЄС є одним з елементів входження України в Європейське Співтовариство.

Забруднення водних об´єктів — джерел питного водопостачання за недостатньої ефективності роботи водопровідних очисних споруд тягне за собою погіршення якості питної води та створює серйозну небезпеку для здоров´я населення в багатьох регіонах України, обумовлює високий рівень захворюваності кишковими інфекціями, гепатитом, збільшує ризик впливу на організм людини канцерогенних і мутагенних факторів. Відставання України від розвинутих країн за середньою тривалістю життя та висока смертність певною мірою пов´язані зі споживанням недоброякісної питної води.

Сучасний незадовільний стан водних об´єктів показує, що проблеми у сфері охорони вод від забруднення та виснаження не тільки не знайшли вирішення, а й значно загострилися, особливо в останні роки. Достатньо сказати, що четверта частина очисних споруд водопровідної мережі, кожна п´ята насосна станція та половина насосних агрегатів відпрацювали нормативний строк експлуатації. В аварійному стані перебуває більше 30 відсотків каналізаційних мереж, які експлуатуються вкрай незадовільно. Так, питомі норми водоспоживання перевищують аналогічні показники розвинутих країн у 1,5—3 рази, втрати в системах водопостачання сягають 30—40, а в деяких регіонах перевищують 50 відсотків.

Будівельні норми і правила, стандарти на питну воду і методики визначення якісних показників у сфері питної води та питного водопостачання недосконалі і потребують приведення їх у відповідність із стандартами Європейського Союзу. Відповідно до цього потребує вдосконалення й наявна в Україні лабораторна база.

Виконання Програми «Питна вода України» на 2006—2020 роки потребує нормативно-правового та науково-технічного забезпечення, реалізації центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначених нею основних завдань щодо охорони та раціонального використання джерел питного водопостачання, які включають очищення поверхневого стоку з селитебних територій, будівництво систем водовідведення в містах та у сільських населених пунктах, покращення стану зон санітарної охорони джерел водопостачання; благоустрій водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об´єктів; захист джерел питного водопостачання від шкідливого впливу тваринницьких і птахівницьких підприємств та інших сільськогосподарських об´єктів, що створюють загрозу забруднення вод; розчищення русел річок і дна водосховищ; укріплення берегів річок і водосховищ; державний моніторинг стану водних об´єктів, вода яких використовується для питного водопостачання.

У результаті здійснення цих заходів, а також заходів, передбачених у Законі України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства» від 17.01.2002 р. № 2988-ІІІ, іншими загальнодержавними та цільовими програмами, зменшиться потрапляння забруднюючих речовин у водні об´єкти—джерела питного водопостачання. При цьому планується, що до 2010 р. переважно буде припинено надходження у водні об´єкти неочищених стічних вод, а до 2020 — недостатньо очищених; відбудеться суттєве зниження процесів евтрофікації водоймищ.

Суттєве значення мають заходи щодо покращення стану зон санітарної охорони джерел питного водопостачання. Особлива увага надана науково-технічному забезпеченню Програми, яка передбачає розроблення технологій щодо раціонального використання та економії питної води, вдосконалення водозаборів з поверхневих і підземних джерел питного водопостачання та технологій підготовки питної води. В першу чергу, це розробка сучасних енерго- та ресурсозберігаючих обладнання і технологій, встановлення оптимальних за параметрами насосів, гідравлічних розрахунків для оптимізації тиску у водоводах і водопровідних мережах, удосконалення систем контролю та обліку за використанням питної води, модернізацію енергетичного господарства водопровідних споруд, що дозволить забезпечити зниження споживання питної води, витрат на експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, зменшити забруднення водних об´єктів за рахунок кращого очищення стічних вод при незмінній потужності очисних споруд, скоротити питому вагу водоспоживання в житлово-комунальному господарстві.

Передбачається розширення використання індивідуальних та колективних установок (пристроїв) доочищення води для питних потреб у місцях її безпосереднього споживання. Такі установки (пристрої) питного водопостачання в першу чергу будуть використовуватися в регіонах з кризовою екологічною ситуацією, а також для оснащення лікувально-профілактичних, шкільних і дошкільних закладів, підприємств харчової промисловості та громадського харчування.

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що заплановані, передбачають розробку і впровадження системи екологічних критеріїв експлуатації джерел питного водопостачання, рекомендацій щодо локалізації та ліквідації аварійних забруднень водних об´єктів, технологій захисту водних об´єктів від забруднення стічними водами, сучасних споруд з очищення стічних вод промислових підприємств і комунального господарства.

Особлива увага буде приділятися розширенню використання підземних вод. Це викликане необхідністю забезпечення резервним водопостачанням населених пунктів на випадок надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, що в першу чергу стосується великих міст і окремих регіонів, водопостачання в яких здійснюється переважно з поверхневих джерел.

Реконструкція та технічне переоснащення водоочисних станцій проводитиметься на основі нових сучасних технологій підготовки питної води. Передбачається проведення таких робіт у регіонах з найбільшими відхиленнями в якості питної води від встановлених вимог (Дніпропетровська, Донецька, Київська, Луганська, Миколаївська, Одеська та Черкаська області).

Будівництво та реконструкцію споруд з очищення стічних вод передбачено в містах, в яких зафіксований найбільший негативний вплив стічних вод на якість води водозаборів питної води. У цих містах передбачені першочергові заходи зі збору та очищення поверхневого стоку з селітебних територій.

Основним завданням розвитку систем питного водопостачання та водовідведення у сільських населених пунктах є здійснення заходів щодо забезпечення населення питною водою нормативної якості. Для цього передбачено здійснити відновлення систем питного водопостачання, які знаходяться у непрацюючому стані; будівництво нових систем питного водопостачання в районах, де використовується питна вода некондиційної якості, встановлення контейнерних установок водопідготовки для забезпечення населення питною водою нормативної якості за тимчасовою схемою; забезпечення питною водою нормативної якості населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Для забезпечення якості води у законодавстві України передбачено розробку та застосування відповідних нормативів. Так, у статтях 35—41 Водного кодексу України визначено, що у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи: 1) нормативи екологічної безпеки водокористування; 2) екологічний норматив якості води водних об´єктів; 3) нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин; 4) галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об´єкти; 5) технологічні нормативи використання води. Законодавством України можуть бути встановлені й інші нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Для оцінки можливостей використання води з водних об´єктів для потреб населення та галузей економіки встановлюються нормативи, які забезпечують безпечні умови водокористування; гранично допустимі концентрації речовин у водних об´єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; гранично допустимі концентрації речовин у водних об´єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства; допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об´єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення.

У разі необхідності для вод водних об´єктів, які використовуються для лікувальних, курортних, оздоровчих, рекреаційних та інших цілей, можуть встановлюватись більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування. Нормативи екологічної безпеки водокористування розробляються і затверджуються: спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров´я та Національною комісією з радіаційного захисту населення України — для водних об´єктів, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства — для водних об´єктів, вода яких використовується для потреб рибного господарства. Нормативи екологічної безпеки водокористування вводяться в дію за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Для оцінки екологічного благополуччя водних об´єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлюється екологічний норматив якості води, який містить науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об´єктів визначається відповідними категоріями якості води.

Екологічний норматив та категорії якості води водних об´єктів розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров´я. Що стосується нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, то вони встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об´єктів. Порядок розробки та затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для оцінки екологічної безпеки виробництва встановлюються галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об´єкти, та тих, що подаються на очисні споруди, тобто нормативи гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні однієї і тієї самої сировини.

Галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об´єкти, та тих, що подаються на очисні споруди, розробляються та затверджуються відповідними міністерствами і відомствами за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Для оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки встановлюються технологічні нормативи використання води: поточні технологічні нормативи використання води — для існуючого рівня технологій; перспективні технологічні нормативи використання води — з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій. Технологічні нормативи використання води розробляються та затверджуються відповідними міністерствами і відомствами за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Скидання у водні об´єкти речовин, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи гранично допустимого скидання, забороняється.

Підсумовуючи викладене слід констатувати, що у законодавстві України достатньо широко (так само, як і в Директиві Європейського Союзу) передбачені норми і нормативи, спрямовані на стабілізацію та поліпшення якості води. Проте вони нерідко залишаються лише побажаннями з різних причин, у тому числі, повсюдної безвідповідальності з боку як господарюючих суб´єктів, так і органів з контролю за дотриманням норм у цій галузі.